Системно висвітлено семантико-структурну та функціональну специфіку, стратегію та тенденції міфологізування на базі комплексного вивчення зрізів багатовекторних міфотвірних потоків прози метрополії та діаспори 1930-х рр. Запропоновано класифікацію базових міфопоетичних моделей, яка враховує різноманітні критерії їх систематизації. У співвідношенні з динамікою стильових пошуків, наявних у мистецтві цього періоду, охарактеризовано основні комплекси домінантно-репрезентативних міфопоетичних моделей, їх структурно-семантичні модифікації та трансформації. На підставі аналізу технології та поетики креацій міфологізованої текстової дійсності з'ясовано специфіку міфотвірного космогенезу у літературі розглянутого періоду у цілому та у створюваних індивідуально-авторських системах зокрема. Виявлено подібності та відмінності векторів і орієнтирів міфологізування у літературі метрополії та зарубіжжя 1930-х рр. Доведено функціонування міфопоетичних структур і принципів моделювання, які не висвітлювалися у науковій рецепції творчості конкретних авторів (специфіки моделювання семантики можливих світів у прозі А.П.Платонова та М.А.Булгакова, структуротвірної функції Кітезького міфокомплексу у романі-міфі А.П.Платонова, художніх усвідомлень атомної теорії в "Распаде атома" Г.В.Іванова, послідовну деконструкцію моделі перетворення у романі В.С.Яновського, втілення та трансформацію ніцшеанського міфокомплексу у прозі Б.Ю.Поплавського). Базуючись на аналізі художніх структур у поєднанні з розглядом аксіологічних проекцій авторських інтенцій, запропоновано корекції та нові інтерпретації певних ідейно-естетичних контекстів творів. Описано міфологічний код російської прози 1930-х рр.

  Завантажити