Дисертація присвячена дослідженню генези найбільших в світі карстових порожнин в гіпсах та їх ролі в гідрогеології неогенових відкладів південно-західної околиці Волино-Подільського артезіанського басейну. Виділені обстановки формування підземних вод міоценової товщі, що мають еволюційно-стадійний характер. Встановлено, що великі лабіринтові печерні системи в гіпсах сформовані в умовах напорного водоносного комплекса за рахунок розсіяного живлення від базального горизонта, при загальному висхідному водообміні через гіпсову товщу. Розроблені загальна та регіональна моделі артезіанського спелеогенезу, що базуються на уявленнях про велику роль вертикальної фільтрації через слабопроникні верстви в поверхових водонапорних системах та інверсію гідрогеологічної функції елементів геофільтраційного розтину протягом спелеогенезу. Уявлення про структуру та еволюцію водообміну в міоценовом водоносном комплексі з урахуванням ролі спелеогенезу в гіпсах складають нову основу для вирішення низки пов'язаних з карстом проблем гідрогеології, інженерної геології, геохімії та охорони навколишнього середовища регіону.

  Завантажити