На підставі комплексних клінічних, радіоімунних та імунорадіометричних гормональних досліджень з використанням біофізичних статистичних методів визначено метаболічні та гормональні порушення, які у хворих на ювенільні маткові кровотечі (ЮМК) сприяють формуванню інсулінової резистентності, що може бути підставою розвитку інсуліноопосередкованої гіперандрогенемії. Проаналізовано зміни концентрації ІРІ імунореактивного інсуліну (ІРІ) за базальних умов та у разі проведення адекватних навантажувальних проб у динаміці у хворих з нормальним і підвищеним індексом маси тіла (ІМТ). Показано, що у хворих, в яких ЮМК виявлені з менархе, базальний рівень ІРІ знижений, а концентрація C-пептиду - підвищена. У пацієнтів, в яких ЮМК виникли на тлі регулярного менструального циклу впродоваж 2 - 3 років від початку менархе - базальна концентрація ІРІ підвищена, рівень C-пептиду - знижений. Показано, що хворі на гіперінсулінемію мали вищий зріст за сигмальними відхиленнями, а під час аналізу соматостатевого розвитку гіперінсулінемія передувала збільшенню маси тіла. Проведено факторний аналіз гормональних показників у хворих на ЮМК, внаслідок якого встановлено два некорелюючі поміж собою фактори, а саме: фактор 1 - позитивно корелює з масою тіла та ІМТ, а також величинами ІРІ та інсуліноподібним фактором росту-1 і негативно - з величинами C-пептиду та секстероїд-зв'язувальним глобуліном; фактор 2 - позитивно корелює з ростом хворих і негативно - з величинами лютеїнізувального гормону та дегідроепіандростерону.

  Завантажити