Розроблено принципи диференційованого використання гіпербаричної оксигенації (ГБО) за вібраційної хвороби (ВХ) на підставі вивчення вегетативної реактивності (ВР) до гіпероксії за даними динаміки показників варіабельності ритму серця (ВРС) під час сеансів баротерапії. Вперше встановлено, що ВР до гіпероксії у хворих на ВХ гірників характеризується нестійкістю та залежить від виразності вихідних клініко-функціональних показників захворювання. З'ясовано, що за наявності у хворих виражених клінічних ознак вегетосенсорної поліневропатії верхніх кінцівок у сполученні з вегетотрофічними розладами та з церебральною ангіодистонією, а також за наявності в них десинхронізованого та дезорганізованого типів електроенцефалографії (за Жирмунською Є.О.) та значного зниження альфа-індексу електроенцефалографії (ЕЕГ) спостерігається зниження варіабельності кардіоінтервалів, тонусу парасимпатичного та симпатичного відділів вегетативної нервової системи та реактивної відповіді на гіпероксію під час сеансів ГБО. Встановлено пряму лінійну залежність між динамікою клініко-функціональних показників під впливом лікування та станом ВР до гіпероксії під час сеансів ГБО. Визначено показники ВРС, які найбільш точно відповідають змінам ВР до гіпероксії у хворих на ВХ (RMSSD, PNN50, HF_128 та LF_128) і тісно корелють з вихідними клініко-функціональними показниками захворювання та з їх динамікою під впливом лікування. За даними оцінки зміни даних показників ВРС під час сеансів баротерапії розроблено алгоритм пошуку індивідуальних оптимальних режимів ГБО для лікування хворих на ВХ.

  Завантажити