Вивчається процес створення та діяльності українських дипломатичних представництв УНР в країнах Центральної Європи за доби Директорії. Завданням української дипломатії у центральноєвропейських країнах була нейтралізація, наскільки це було можливим, тих негативних наслідків, які мало для України невизнання її незалежності провідними країнами Антанти. Ставка лідерів держав-альянтів на "єдину і неділиму" Росію у міжнародній політиці привела Україну до фактичної ізоляції від світового співтовариства і поставило перед її дипломатичними представництвами завдання розірвання ланцюгу невизнання і встановлення всебічних контактів із зовнішнім світом. Діяльність української дипломатії була спрямована на пошуки як окремих партнерів, так і груп країн, які могли б реально сприяти Україні у боротьбі за незалежність. Розглядається практична діяльність українських дипломатичних представництв у торговельно-економічній, пресово-інформаційній сферах, консульській справі, що були важливими компонентами державотворчої діяльності.

  Завантажити