Досліджено патогенетичні механізми розвитку прееклампсії, обгрунтовано та впроваджено до практики новий підхід щодо діагностики та лікування прееклампсії з урахуванням змін вегетативного тонусу вагітних. Науково обгрунтовано і розроблено методику аміназинового тесту. Визначено стадії розвитку прееклампсії (компенсована, декомпенсована). Вперше встановлено зміни об'єму внутрішньосудинної рідини (плазми) у разі застосування розчинів для інфузій з метою попередження наростання набряків та дефіциту ОЦК. Визначено, що у випадку тяжкої прееклампсії розвиток гіпоосмотичних станів відображає прогресування набрякового синдрому і супроводжується зменшенням концентрацій антидіуретичного гормону в плазмі. Встановлено концентрації антидіуретичного гормону за різних ступенів тяжкості прееклампсії, що необхідно враховувати під час лікування. Впровадження розробленої методики дозволило уникнути розвитку тяжких форм прееклампсії і поліпшити підготовку жінок до розродження.

  Завантажити