Вперше в Україні обгрунтовано актуальність дослідження проблеми виникнення вторинного гіперпаратиреозу (ВГПТ) у хворих з хронічною нирковою недостатністю (ХНН), визначено його поширеність на етапах консервативного лікування та гемодіалізу, з'ясовано недоліки діагностики та терапевтичних заходів. Вивчено динаміку показників мінерального обміну, остеодистрофічних змін, морфофункціональних порушень у прищитоподібних залозах (ПЩЗ) під час перебігу ВГПТ та за наявності ХНН після консервативного та хірургічного лікування. Доведено, що найбільш частою морфологічною формою змін ПЩЗ за важкого ВГПТ є не дифузна гіперплазія (як вважалось раніше), а поліаденоматоз та вузликова гіперплазія, які стають передумовою розвитку третинного гіперпаратиреозу (ТГПТ) як незворотної патології. Удосконалено комплексну діагностику ВГПТ та ТГПТ, вперше розроблено метод їх диференціації шляхом радіоізотопної сцинтиграфії. Визначено й об'єктивізовано показання щодо хірургічного втручання за гіперпаратиреозу ренального походження, що оптимізує лікувальну тактику. Уточнено принципи хірургічного лікування ВГПТ та ТГПТ, доведено високу ефективність субтотальної паратиреоїдектомії.

  Завантажити