Вивчено проблему системного запалення у хворих на гострий коронарний синдром (ГКС) без стійкої елевації сегмента ST на електрокардіограмі. Установлено, що хворі характеризуються підвищенням запальної відповіді, а визначення рівня маркерів запалення у перші 72 години від дестабілізації клінічного стану дає змогу виділити хворих з високим ризиком розвитку ускладнень. Виявлено, що найбільша прогностична значущість належить показникам вихідного рівня C-реактивного білка. Рівень швидкості осідання еритроцитів визначає пребіг госпітального періоду, а фібриногену - розвиток коронарних подій протягом 12-ти місяців спостереження. Показано, що хворі на ГКС без елевації сегмента ST, в яких згодом установлено наявність вогнищевого ураження міокарда, мають суттєво вищий рівень С-реактивного білка у перші 72 години від стабілізації клінічного стану, ніж пацієнти з нестабільною стенокардією, що може бути використано як додатковий діагностичний критерій гострого інфаркта міокарда. Установлено, що раннє призначення сімвастатину знижує рівень фібриногену крові вже через 7 діб лікування, а також призводить до більш сприятливого перебігу госпітального періоду захворювання та зменшення частоти виникнення коронарних подій впродовж 12-ти місяців. Виявлено більш суттєве зниження рівня C-реактивного білка на тлі лікування дальтепарином, ніж нефракціонованим гепарином, що супроводжувалося зменшенням частоти ускладнень госпітального та постгоспітального (3-х місяців) періодів захворювання.

  Завантажити