Проаналізовано діалог як засіб комунікації та об'єкт філософського пізнання. Класифіковано історико-філософський матеріал і виділено особливості концептуальних підходів до діалогу у XX ст. Діалогічні концепції XX ст. розподілено як особистісно-орієнтовані та інформаційно-дискурсивні. Виявлено специфіку сучасних комунікативних процесів, що за певних умов мають дискурсивний характер. На підставі аналізу структурних і функціональних елементів діалогу та дискурсу визначено їх відмінні риси та характер взаємодії. Соціальний дискурс класифіковано за двома типами - інституціональним і неінституціональним, виділено його форми та вдосконалено типологізацію дискурсу. Визначено умови переходу від діалогу до дискурсу. Розглянуто засоби масової комунікації та соціальних досліджень у контексті діалогічних форм їх функціонування. Показано важливу роль соціального дискурсу у сучасних соціокомунікативних процесах. Здійснено аналіз сучасного політичного, економічного, міжрелігійного та педагогічного дискурсів, визначено діалог як оптимальну форму сучасних комунікативних процесів.

  Завантажити