Досліджено феномен екологічної кризи як чинника трансформації соціоприродної системи. Базуючись на принципі коеволюційного розвитку системи "суспільство - природа" розкрито зміст екологічної кризи та форми її виявлення. Розглянуто основні пізнавальні моделі дослідження коеволюції супільства та природи, обгрунтовано ефективність саме синергетичної моделі у дослідженні соціоприродних суперечностей. За цього головну увагу приділено аспекту ознак екологічної кризи та її розгортання у процесі глобалізації. Наголошено, що подолання соціоприродних протиріч можливе за умови зміни парадигм техно-економоцентричної на культуродомінантну, згідно з якою екологічна свідомість та відповідальність є основою мінімізації екологічних небезпек. Показано, що пріоритетність екологічних імператив у всій сфері людського буття обумовлена механізмами політико-правового регулювання і є основною умовою розв'язання екологічних проблем сучасності.

  Завантажити