Досліджено історичний процес взаємодії людини з довкіллям, відокремлено способи впливу людини на природу, що характеризують сутнісні ознаки стану суспільства та самої людини. Базуючись на понятті джерела соціального існування та його визначення як специфічного соціоприродного процесу, що розвивається за участю людини, висвітлено принципово значущі сторони та аспекти взаємодії людини та природи, взаємний вплив соціальних і природних процесів, в т. ч. процесів "іншої природи". На підставі визначення джерела соціального існування та способу екзистенціальної взаємодії соціума та природи розроблено концепцію основних періодів (чи епох) в історії людства, з характерними для них універсальними типами суспільств. Вперше введено поняття "залежне суспільство", "обумовлене суспільство" і "автономне суспільство" до категоріального обігу дослідження процесу соціально-історичного розвитку людини. З урахуванням характеру взаємодії людини та природи подано визначення екологічного імперативу, який означає вплив (і в окремому сенсі - повеління) умов (екологічного) довкілля на організацію соціальної діяльності людини та реалізацію її соціальної свободи в процесі такої діяльності. Сформульовано поняття екологічних параметрів, як показників або величин, які характеризують основні властивості соціоприродної системи та дозволяють визначити можливості реалізації сутнісних властивостей особистості, її соціальної свободи в процесі діяльності за умов конкретного екологічного довкілля.

  Завантажити