Вперше реалізовано комплексний підхід щодо інтерпретації творів експериментальної прози 20-их років ХХ ст., розглянуто генезу нової художньої продукції модерністського періоду, вірогідні напрямки літературного експериментування, новаторську естетику та поетику низки "маргінальних" текстів. Здійснено спробу системного декодування багатошарової текстової структури експериментальних романів В.Домонтовича ("Дівчина з ведмедиком", "Доктор Серафікус"), повістей А.Любченка ("Вертеп"), М.Йогансена ("Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швейцарію") в аспекті жанрово-стильових модифікацій ігрової рецептивної моделі. Концептуально з'ясовано зміст важливих складників творчих пошуків письменників 20-х: відкритість, металітературна специфіка текстів, інтерактивність, налаштованість на гру як конструктивний діалог з читачем, жанрово-стильовий синкретизм. Зазначено, що феномен експериментального письма досліджується з позицій деканонізації та реінтерпретації прозового канону як художній напрямок в еволюції української літератури, теоретично осмислюється з погляду проблем термінологічної синонімії.

  Завантажити