Визначено головні властивості художнього символу: матеріальна зумовленість, необмеженість класу позначених об'єктів, іконічний принцип означення, здатність до вираження особистісних смислів, структурна складність та підпорядкованість закономірностям мовної системи. Розглянуто історичний розвиток наукових уявлень про музику як мовлення та особливу мову, що поклало лінгвосеміотичний підхід у теоретичному музикознавстві ХХ ст. Розроблено універсальну модель музичної мови. Описано музичну мову, що базується на трьох організаційних рівнях - базису, норми та узусу. Проаналізовано фонемний, морфемний та синтаксичний механізми музичної мови. Музичні фонеми визначено як звукові типи, створені у музично-мовній практиці. Розглянуто методи розуміння синтаксичної побудови музичного тексту, що базуються на понятті поверхневого та глибинного синтаксису, модальності і предикативності музичного висловлення. Запропоновано нові визначення традиційних понять мотив, фраза, речення.

  Завантажити