Проаналізовано ідейні засади православного оновлення та діяльності Обновленської церкви в Україні. Зроблено висновок, що рух за оновлення традиційного православ'я обумовлений необхідністю подолання кризових явищ у церкві, головними ознаками яких є надмірний консерватизм і заполітизованість. Він має глибоке історічне коріння та змістовну ідейно-теоретичну базу, яка відображена в обновленських програмах церковного реформування 1920-х рр. З'ясовано характер міжправославного протистояння в Україні зазначеного періоду та показано основні риси кризи сучасного українського православ'я, що дало змогу визначити загальні тенденції у полеміці між церквами щодо питань канонічного устрою, автокефальності, благодатності, Вселенського визнання. На підставі результатів досліження з'ясовано політичну мотивацію цієї полеміки та запропоновано відмовитися від апелювання проблем канонічності у процесі налагодження конструктивного діалогу між церквами. Відзначено, що розв'язання внутрішньоцеркової кризи є можливим за умов сутнісних змін у догматично-канонічній, багослужбовій, морально-етичній, соціальній сферах.

  Завантажити