Комплексно досліджено функціонування інституту генерал-губернаторства та визначено його місце в історії України XIX - початку XX ст. З'ясовано витоки генерал-губернаторської влади у межах історичних регіонів - Лівобережної, Слобідської, Правобережної та Південної України, запровадженої для завершення їх інкорпорування у складі Російської імперії. Доведено, що Канцелярія генерал-губернатора мала статус надгубернської, вищої регіональної установи на підпорядкованих територіях кількох губерній. На підставі даних порівняльного аналізу основних функцій генерал-губернаторів встановлено, що діяльність даної інституції спрямовувалась на якнайповнішу інтеграцію регіонів у складі імперії та асиміляцію еліти шляхом зосередження на одній владній особі наглядово-політичних та управлінсько-господарських повноважень. Розглянуто структуру Канцелярії генерал-губернатора, що документувала соціальні процеси, вивчено систему ведення управлінських документів.

  Завантажити