Дисертацію присвячено проблемам підвищення ефективності сумісної діяльності гравців спортивних команд, зважаючи на особливості їх інструментального спілкування у процесі загальної та спеціальної психологічної підготовки. Проведені теоретичний та експериментальний аналізи дозволили диференціювати соціально-психологічні параметри перцептивного, інтерактивного і комунікативного компонентів інструментального спілкування відповідно до ігрового амплуа спортсменів та рівня їх кваліфікації. Виявлені особливості компонентів структури інструментального спілкування волейболістів указують на доцільність і потребу диференційованого та індивідуалізованого підходів до психологічної підготовки спортсменів на підставі належності їх до команд різної спортивної кваліфікації, а також з урахуванням виконуваних ними у ході сумісної ігрової діяльності функціональних обов'язків.

  Завантажити