Проведено цілісне дослідження художньої спадщини Ю.Липи щодо особливостей застосування інтертекстуальності як літературного прийому, детермінованого авторською стратегією. Творчий доробок митця проаналізовано у контексті вивчення української національної культурної традиції. Розглянуто контактний та типологічний аспекти головних складових і структурну специфіку текстових масивів як знакових систем. Здійснено інтертекстуальний і текстуальний аналіз протекстуального (публіцистичних, історіософських, геополітичних праць) і метатекстуального (художніх творів) доробку Ю.Липи. На основі єдності ряду аспектів мисленнєвого простору митця виявлено автоінтертекстуальність його текстових масивів, виражену на рівні проектування прото- та метатекстів. Показано, що новели, повісті та оповідання з "Нотатників", роман "Козаки в Московії", три збірки поезій ("Світлість", "Суворість", "Вірую") акумулють у собі основні геополітичні ідеї найбільш відомих історіософських і публіцистичних праць Ю.Липи ("Призначення країни", "Чорноморська доктрина", "Розподіл Росії", "Бій за українську літературу"). Зроблено висновок про інтертекстуальність прозової та поетичної спадщини Ю.Липи на підставі вивчення цитат, алюзій, ремінісценцій, що відкривають діалогічні зв'язки з широким культурним колом і є свідченням ерудиції автора, енциклопедичного характеру його знань.

  Завантажити