Проаналізовано політику британських урядів у ірландському питанні в роки Першої світової війни у взаємозв'язку з позицією Ірландської парламентської партії (ІПП). Доведено, що традиційна ставка прибічників ірландської автономії (гомруля) на Ліберальну партію щодо перспективи була помилковою, оскільки британський лібералізм перебував у кризовому стані і загалом не витримав серйозних випробувань воєнного часу. З використанням різноманітних джерел, зокрема матеріалів британських архівів, прослідковано еволюцію політичного процесу в Ірландії у 1914 - 1918 рр. Послаблення відверто проімперських позицій ІПП відкривало широкі можливості для посилення радикальних партій та підпільних організацій. Визначальною подією було Квітневе повстанння 1916 р. у Дубліні. Обгрунтовано поширення відкритого воєнним теоретиком К. фон Клаузевіцем "закону крайнощів" на ідеологічне протистояння. Доведено, що британські воєнні цілі формулювалися з урахуванням реакції ірландців. Спроба поширити на них військову повинність - не "помилка Ллойд Джорджа", а вияв динаміки тотальної війни, яка продиктувала умови, за яких політичне ров'язання ірландського питання стало неможливим.

  Завантажити