Висвітлено концепцію розвитку української прозової Шевченкіани у 1960 - 1990-х рр. XX ст., переглянуто колишні уявлення про її здобутки та втрати, проаналізовано літературознавчі та художні прорахунки радянської доби, що призвели до схематизму та заданості в інтерпретації світогляду та характеру поета, творчих задумів і втілень, контактів та інтимних стосунків. Вперше в шевченкознавстві досліджено еволюцію художньої інтерпретації постаті Т.Шевченка у 1980 - 1990-х рр., контамінацію жанрово-стильових ознак творів, особливості модифікації хронотопа, інтенсивності оповіді, асоціативно психологічного осмислення образу, компонентів поетики. Проаналізовано маловідомі твори, та ігноровані раніше літературознавчі праці.

  Завантажити