Проаналізовано соціально-економічні умови та лінгводидактичні проблеми становлення українського букваря як основного засобу навчання дітей грамоти, висвітлено особливості вітчизняної букварної традиції кінця XIX - початку XX ст. Визначено внесок окремих педагогів (зокрема, А.Воронця) у справу становлення та розвитку методики навчання грамоти та підручникотворення, встановлено основні етапи даного процесу, охарактеризовано наукові ідеї в мовознавстві, психології та педагогіці досліджуваного періоду. Вперше виявлено альтернативні способи структурування навчального матеріалу у вітчизняній практиці букваротворення кінця XIX - початку XX ст., відомий алгоритм аналізу книг для навчання грамоти доповнено характеристикою мікро- та макроструктурних елементів букваря й поширено на новий клас підручників даної епохи та створених у період незалежності Української Народної Республіки (до 1920 р.)

  Завантажити