Вперше в історії вітчизняної естетичної думки категоріальні засади естетичного аналізу історико-художнього процесу досліджено як самостійну методологічну проблему естетики. На підставі діалектичного аналізу причин та наслідків понятійно-категоріальної полісемії визначено пізнавальний потенціал категорій, що розкривають естетичну сутність історичного розвитку мистецтва, його характер та механізм, циклічність, процеси диференціації та синтезу, спрямовність, а також утворення таких усталених історико-художніх форм, як "естетичне", "мета" і "засіб", "абстракне" і "конкретне", "форма" та "зміст", "внутрішнє" та "зовнішнє", "декоративність", "художній образ", "художній стиль", "вид мистецтва", "жанр", "різновид". Виявлено відповідність методів і висновків категоріального аналізу, які поєднують досягенння різних наукових дисциплін і традицій, загальній тенденції подолання догматичних понятійних форм. Запропоновано нові інтерпретаційні підходи щодо вивчення історії мистецтва. На підставі визначення інтерпретації історії мистецтва як руху коливального типу досліджено та пояснено численні історико-художні факти, зокрема, феномен руху за принципом заперечення, від однієї протилежності до іншої, феномен відродження, а також нашарування стилів, накопичення досвіду, прискорення художньо-творчих процесів, полістилізм сучасного мистецтва.

  Завантажити