Дисертацію присвячено маловивченим питанням патогенезу, клініки та діагностики опіків IV ступеню, а також лікуванню потерпілих з такими опіками. Автором розроблено класифікації опікових ран за глибиною поразки та їх ускладнень. Визначено фактори виникнення і перебігу опіків IV ступеню. На основі морфо-функціональних і експериментальних досліджень встановлена головна роль первинної судинної альтерації, яка призводить до тромбоутворення, розвитку субфасціального набряку, ішемії тканини і вторинного некрозу в ранах. Розроблено електрофізіологічні способи визначення життєздатності, глибини і розповсюдженності пошкодження м'язової і кісткової тканин. Запропоновано метричний та комп'ютерно-томографічний засоби обчислення обсягу пошкоджених тканин при опіках IV ступеню. Обгрунтовано показання і строки виконання декомпресивних операцій, а також операцій, спрямованих на вилучення некротичних тканин. Опіки IV ступеню обличчя, черепу, кистів, суглобів є прямим показанням для хірургічної реваксулярізації. Різноманітність застосованих методик пересадки комплексів тканин і дермотензійних клаптів дозволяє вибрати найбільш оптимальний варіант операції. Розроблена система ранніх методів діагностики та хірургічної тактики дозволила знизити число ускладнень, зменшити летальність і значно покращити функціональні результати лікування хворих з опіками IV ступеню.

  Завантажити