Виявлено, що поліхіміотерапія (ПХТ) переважно впливає на клітинний імунітет зі зниженням загальної кількості Т-лімфоцитів, субпопуляцій Т-хелперів, Т-супресорів, збереженням зниженого співвідношення Т-хелперів/Т-супресорів, що супроводжується виникненням інфекційних ускладнень у 22 % хворих на хронічну мієлоїдну лейкемію. Встановлено, що у разі імунокорекції тимогеном на тлі ПХТ досягається нормалізація кількісних (загальної кількості Т-лімфоцитів, субпопуляцій Т-хелперів, Т-супресорів) та якісних показників Т-клітинного імунітету (збільшується співвідношення Т-хелперів/Т-супресорів), а також паралельно зменшується кількість інфекційних ускладнень втричі. Визначено, що тимоген суттєво зменшує популяцію лімфоцитів з експресією антигену CD95. Доведено, що застосування лаферону після ПХТ викликає збільшення рівня Т-хелперів за умов збільшення загальної кількості Т-лімфоцитів (CD3), імунорегуляторного індексу, а також призводить до змешення в 1,5 рази інфекційних ускладнень. У деяких хворих виявлено феномен аутоеритрофагоцитозу, який є проявом ураження гуморальної ланки імунітету з підвищенням рівня ЦІК та IgA. Виявлено, що застосування лаферону та тимогену у лікуванні хворих десятиденним курсом нормалізує показники клітинного імунітету, зменшує ризик виникнення інфекційних ускладнень, покращує якість їх життя.

  Завантажити