Представлено теоретичне узагальнення результатів вивчення клініко-неврологічних, біохімічних та інструментальних особливостей генералізованої та парціальної епілепсії, поєднаної з нейроендокринною патологією. Визначено шляхи поліпшення діагностичних патогенетично обгрунтованих терапевтичних і профілактичних заходів щодо лікування даної категорії пацієнтів. На підставі результатів клініко-неврологічного дослідження встановлено високу частоту нейроендокринної патології, яка супроводжується розвитком синдрому вегетативної дистонії. Виявлено, що переважним проявом нейроендокринної дисфункції є гормональний дисбаланс у гіпофізарно-тестикулярній, гіпофізарно-оваріальній і гіпофізарно-тиреоїдній системах. Визначено кореляційну залежність між ступенем порушення гормонального гомеостазу та частотою епілептичних нападів і тривалістю захворювання. На підставі виявлених патогенетичних механізмів епілептичних і вегетативних порушень обгрунтовано показання щодо призначення препаратів 1,4-бензодіазепінів хворим на генералізовану епілепсію, що супроводжується розвитком нейроендокринної дисфункції.

  Завантажити