Визначено клініко-патогенетичні взаємовідносини ішемічної хвороби серця (ІХС) та хронічного бронхіту у разі їх сукупного розвитку. Досліджено питання підвищення якості діагностики, прогнозування перебігу й лікування респіраторної патології. На підставі результатів електро- та ехокардіографічного досліджень установлено, що хронічний обструктивний бронхіт відрізняється від хронічного необструктивного бронхіту частотою регургітації у клапанах і залученням до процесу правих відділів серця, більшою - на 9 % - товщею міжшлуночкової перегородки та задньої стінки лівого шлуночка, діаметром аорти - на 6 %, систолічним тиском у легеневій артерії - 29 %, загальним легеневим судинним опором (ЗЛСО) - 44 %, ЗЛСО/ЗПСО - на 37 %. Виявлено, що хронічний бронхіт з супутньою ІХС характеризується зменшенням концентрації холестерину, фосфоліпідів, аміаку, сечовини та сечової кислоти в респіраторній волозі, пригніченням легеневого кліренсу цих речовин. Відзначено, що на результат лікування хронічного бронхіту у хворих на ІХС має вплив характер захворювання, наявність артеріальної гіпертензії, систолічної та діастолічної дисфункції лівого шлуночка, а комбіноване застосування бронхолітиків, антибіотиків й інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту сприяє підвищенню ефективності терапевтичних заходів.

  Завантажити