Уперше у хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки (ВХДПК) та хронічний гастрит (ХГ), асоційованих з Helicobacter pylori (Hp) за наявності гіпертонічної хвороби (ГХ) у слизовій оболонці (СО) шлунка визначено морфологічні та мікроциркуляторні зміни, стан NO-системи і рівень сечовини, а також кореляційні взаємозв'язки між ними. За гастродуоденальної патології виявлено ремоделювання мікросудин, а саме: збільшення концентрації колагену IV типу в їх базальних мембранах, ступінь вираженості якого зростала за поєднання ВХДПК і ГХ. Установлено, що незалежно від наявності ГХ у разі захворювань гастродуоденальної зони (ГДЗ) у СО шлунка концентрація стабільних метаболітів NO і сечовини значно перевищує ці показники у здорових осіб. Виявлено кореляційні взаємозв'язки показників нітриту та нітрату з гістологічними ознаками запалення, активності за умов хелікобактерної контамінації СО шлунка. Уперше визначено розходження значень сечовини в антральному відділі та тілі шлунка, які залежали від ступеня Hp-обсіменіння. Визначено пріоритет застосування антихелібактерної терапії у комбінації з ділтіаземом у порівнянні з атенололом під час лікування ВХДПК і ХГ, асоційованих з Hp, у хворих на ГХ шляхом вивчення клінічних і гемодинамічних показників, морфологічного стану СО шлунка, активності NO-системи та рівня сечовини. Обгрунтовано необхідність врахування гістологічних показників СО шлунка та рівня сечовини як маркерів оцінки ефективності антихелікобактерної та антигіпертензивної терапії під час лікування зазначеного контингенту хворих.

  Завантажити