Уперше в українському музикознавстві визначено комплексний метод як поняття виконавського музикознавства у конкретиці практичної діяльності піаністів-фахівців. Уперше творчо-виконавсько-педагогічну комплексність діяльності піаніста-фахівця трактовано у контексті уявлень про компенсативність психологічно-діяльнісних аспектів художньої творчості. Розглянуто комплексність музично-творчої діяльності виконавця-педагога у музикологічному доповненні її музично-критичними та музикознавчо-аналітичними навиками, які органічно викристалізувалися у сучасних пошуках аутентичного виконавства. Уперше представлено трактування наочно-зорових моментів як суттєвих складових піаністичних абстракцій у звучанні музики. У зазначеному контексті виконавського підходу проаналізовано твори П.Хіндеміта, О.Скрябіна, а також виконавські інтерпретації Г.Гульда, М.Грінберг.

  Завантажити