Розкрито комунікативну природу смислу та наведено оцінку перспектив формування оптимальної методології його дослідження. На підставі аналізу основних підходів щодо вивчення проблем смислу у ряді наук та філософії XX ст. виділено три парадигми дослідження смислу: "менталистську" (на основі підсистеми продукування смислу), "лінгвоцентристську" (на основі підсистеми розуміння смислу) та комунікативну (на основі синтезу підсистем смислоутворення та смислорозуміння). Побудовано системні моделі трьох парадигм, на підставі яких проаналізовано методологічну розвиненість менталістської та лінгвоцентристської парадигм і перспективи побудови єдиної методології дослідження комунікативного смислу, пов'язані з розробкою підстав і механізмів синтезу менталистської та лінгвоцентристської парадигм. Як логічний механізм такого синтезу запропоновано операції реістичного, атрибутивного та реляційного синтезу. Визначено різницю та відношення між поняттями "смисл" та "значення", показано важливість поняття "життєвий світ" для формування методології дослідження комунікативного смислу. Розглянуто методологічні наслідки прийняття комунікативної парадигми дослідження смислу, визначено її місце у сучасній методології пізнання.

  Завантажити