Викладено теоретичні узагальнення та методологічні підходи до визначення конкурентоспроможності національної економіки. Розроблено методологічні положення щодо ролі та значення державного регулювання економіки у процесах підтримки конкурентоспроможності країни у період її трансформації та переходу до ринкових відносин. Теоретично обгрунтовано, що найважливішими показниками конкурентоспроможності країни є динаміка та пропорції її зовнішньоторговельного балансу. Практичним його відображенням є валютний курс. Висвітлено методологічні підходи до визначення системи показників конкурентоспроможності країни. Обгрунтовано використання цінових характеристик національних товарів на світових ринках та макроекономічних показників (динаміки ВВП, зовнішньоторговельного балансу, реальних доходів і споживання населення, готівки в обігу, темпів інфляції), які є об'єктом державного регулювання. Запропоновано й апробовано підходи до дослідження валютного курсу на базі методів, прийнятих у економічній статистиці. Використано даний інструментарій, окремі положення якого доведено до рівня методики. Отримано модель валютного курсу як результативного показника конкурентоспроможності національної економіки. Доведено, що найбільш значущими складовими процесу підтримки національної конкурентоспроможності є вироблений у країні ВВП, рівень життя населення та зонішньоторговельний баланс країни. Розроблено рекомендації щодо використання в Україні режиму фіксованого курсу національної валюти, що дозволить управляти динамікою конкурентоспроможності національної економіки, знижуючи ризик її втрати, як під впливом умов розвитку внутрішнього ринку, так і внаслідок зміни кон'юнктури світових ринків.

  Завантажити