Дисертацію присвячено комплексному вивченню конфесійної та позаконфесійної діяльності Української євангельсько-реформованої церкви (УЄРЦ) впродовж міжвоєнного двадцятиріччя. Вперше у вітчизняному релігієзнавстві виокремлено як самодостатній об'єкт дослідження феномен українського кальвінізму Західної України (1925 - 1939 рр.). Використання широкої джерельної бази надало можливість проаналізувати історичний розвиток УЄРЦ, основи її віровчення, культу, церковної організації, а також специфіку культурно-просвітницької діяльності. Виявлено, що феномен українського кальвінізму XX ст. сформувався внаслідок глибокого взаємовпливу світоглядно-доктринального комплексу конфесії та ідей українського національного відродження. Ця ключова риса етноконфесійності УЄРЦ знайшла своє відображення в ідейних та моральних засадах віровчення церкви, її структурі, культовій практиці та формах соціально-духовної адаптації. Переглянуто застарілі підходи до трактування ролі протестантизму в етнонаціональному розвитку західноукраїнського суспільства в період між світовими війнами.

  Завантажити