Проаналізовано феноменологічно-екзистенціалістський, діалогічний та психоаналітичний концептуально-методологічні підходи до взаємодії я та іншого. Аргументовано необхідність інтерпретації іншого як онтологічної, онтогенетичної, гносеологічної та соціальної умови конституювання та фукціонування я. Іншу особу у таких її проявах, як емпіричний інший, значущий інший, "узагальнений" інший та "інший в мені" визначено як умову пізнання та комунікації. Як наслідок пізнання інтерпретоване як інтерсуб'єктивний процес та зроблено висновок про конституювання у міжіндивідній комунікації значущості та об'єктності пізнання.

  Завантажити