Досліджено моно- та поліядерні комплекси, а також координаційні полімери міді (II) та заліза (III) з новими полідентатними лігандами - піридилгідроксамовими кислотами. Розроблено методики синтезу, а також виділено в індивідуальному стані й охарактеризовано за допомогою аналітичних і фізико-хімічних методів 37-ми нових моно-, бі- та поліядерних координаційних сполук і координаційних полімерів. Установлено їх склад та способи координації лігандів. З використанням методів потенціометричного pH-титрування, електронної та ЕПР-спектроскопії та ESI мас-спектрометрії вивчено комплексоутворення піридин-2,6-дигідроксамової кислоти з іонами міді (II) у водних розчинах. Установлено константи стійкості утворюваних комплексів і характер їх розподілу залежно від pH. З використанням методу рентгеноструктурного аналізу досліджено будову 15-ти синтезованих сполук, зокрема 2-х моноядерних і 13-ти бі- та поліядерних комплексів і координаційних полімерів. Відкрито два нових способів координації гідроксаматних груп, знайдено новий мотив олігомеризації гідроксаматних лігандів за присутності іонів міді (II), яка зумовлює утворення безпрецендентних тетра- й октаядерних структур. Проведено дослідження температурної залежності магнітної сприйнятливості синтезованих комплексів міді (II) в інтервалі температур 1,7 - 300 К. Установлено, що піридин-2-гідроксамова і піридин-2,6-дигідроксамова кислоти є ефективними оберненими конкурентними інгібіторами мідьвмісного ензиму тирозинази.

  Завантажити