Визначено закономірності регулювання технологічних і експлуатаційних властивостей епоксиполімерів з урахуванням кислотно-основних показників поверхні дисперсних силікатних і алюмосилікатних наповнювачів та її вплив на процеси формування епоксидних полімерів. Уперше показано, що за умов введення дисперсних мінеральних наповнювачів в епоксиамінні композиції, певну роль у прискоренні процесу твердіння композицій грають поверхневі бренстендовські основні центри наповнювачів з pKa=+10,5. Установлено можливість одержання епоксиполімерів з менш напруженою, однорідною структурою шляхом спільного використання кислотостійкого алюмосилікатного наповнювача й поверхнево-активних речовин: інертного неіоногенного та реакційноздатного низькомолекулярного поліаміноолігоаміду, що дозволило підвищити адгезійну міцність до скла та сталі у 3 - 4 рази й кислотостійкість - у 2 рази. Одержано закономірності регулювання реологічних властивостей, процесів твердіння, структури, біохімстійкості епоксидних композицій за одночасного використання аеросилу й обпаленого алюмосилікатного наповнювача, на базі яких розроблено тиксотропні, корозійностійкі, з 90 %-им бактерицидним ефектом епоксидні мастики для захисту бетонних і залізобетонних споруджень.

  Завантажити