Розглянуто положення про те, що торгівля людьми посягає на групу однорідних суспільних відносин, які забезпечують свободу, честь і гідність особи. Наведено додаткові аргументи на користь того, що головним безпосереднім об'єктом торгівлі людьми є суспільні відносини, які забезпечують свободу людини. Вперше питання основного безпосереднього об'єкта торгівлі людьми вивчено шляхом аналіза структурних елементів суспільного відношення, на яке безпосередньо посягає даний злочин. Вперше досліджено механізм скоєння шкоди об'єкту торгівлі людьми. Зроблено висновок, що у торговлі людьми відсутній додатковий обов'язковий безпосередній об'єкт. Обгрунтовано положення про те, що додатковим факультативним безпосереднім об'єктом торгівлі людьми можуть виступати суспільні відносини, які забезпечують життя, здоров'я, статеву свободу або недоторканість, честь і гідність людини, її трудові права, порядок перетинання державного кордону України. Доведено, що торгівля людьми є злочином із форсальним складом. Розглянуто положення про те, що діяння як обов'язкова ознака об'єктивної сторони торгівлі людьми може виражатися у трьох різних формах: продаж людини; її інша оплатна передача; здійснення стосовно людини будь-якої іншої незаконної угоди, пов'язаної із законним або незаконним переміщенням за її згодою або без згоди через державний кордон України для подальшого продажу або іншої передачі іншій особі (особам). Обгрунтовано недоцільність використання у диспозиції ст. 149 КК цивільно-правового терміну "угода". Запропоновано замінити його терміном "незаконні дії". Наведено нове визначення моменту закінчення злочину у кожній із трьох форм його зовнішнього прояву. Аргументовано, що торгівля людьми може бути вчинена лише з прямим умислом. Уперше встановлено, що виконавцем торгівлі людьми у формі продажу або іншої оплатної передачі людини є тільки особа, яка передає потерпілого (так званий "продавець"). Доведено, що виконавцем злочину у третій формі (здійснення стосовно людини будь-якої іншої незаконної угоди, пов'язаної із законним або незаконним переміщенням за її згодою або без через державний кордон України для подальшого продажу або іншої передачі іншій особі (особам) є "продавець" (особа, яка передає потерпілого) та "покупець"(особа, яка заволодіває потерпілим; одержує його від "продавця"). На підставі результатів аналізу ознак складу злочину торгівлі людьми розроблено пропозиції щодо удосконалення чинної назви та диспозиції ст. 149 КК України 2001 року.

  Завантажити