На підставі комплексного аналізу творів І.Франка досліджено основні художньо-композиційні модифікації кримінального сюжету, способи його розбудови й особливості художніх конфліктів. Висвітлено еволюцію Франкових поглядів на психологію злочинця, різнобічну (фізіологічну, соціальну, психологічну) детермінацію злочину. Описано типологію персонажів-злочинців, в основу якої покладено риси психічної організації, людського характеру та мотиваційної сфери поведінки. Особливу увагу приділено поетиці характеротворення персонажів-злочинців, визначено й досліджено основні художні засоби, які використовував Франко у творенні характеру, зокрема портрет і його психологічні деталі, художні антропоніми, хронотоп, інтер'єр, внутрішнє мовлення та зображення станів підсвідомості (сновидіння й марення).

  Завантажити