Запропоновано комплексний підхід до вивчення розвитку семантики та форм німецьких слів з просторовим значенням з метою виявлення їх первісної мотивації. Досліджено семантичні характеристики та функціонування словоформ: Raum 'простір', Mark 'межа кордон', Mitte 'середина, центр', nahe 'близько', fern 'далеко', hier 'тут', da 'там', hin 'туди', her 'сюди', ab 'із, з, від', an 'біля, поряд, у, на, до, по' у різні періоди розвитку німецької мови. Зауважено, що аналіз здійснено з використанням давньо-, середньо-, ранньо- та нововерхньонімецьких текстів, загальний обсяг яких складає 900 000 слововживань) та даних лексикографічних праць німецької мови. Установлено, що позначення простору виникли завдяки усвідомленню вихідного протиставлення у даних народів понять 'свій / чужий, інший'. З'ясовано хронологію зародження позначень простору у давньонімецькій мові. Визначено й висвітлено особливості розвитку семантики досліджених одиниць у діахронічному аспекті. Проведено лінгвістичну реконструкцію праформ та виявлено первісну мотивацію номінативних одиниць. Виявлено, що механізмами словотворення сучасних німецьких слів з просторовим значенням слугують лінгвокогнітивні операції розгортання денотативного первісного значення лексем і модифікації характеру зчеплення афіксальних морфем.

  Завантажити