Проведено дослідження лектинового фенотипу субстратних клітин периферичної крові, кісткового мозку та лімфоїдних органів у хворих на мієлоїдні та лімфоїдні пухлини. Доведено, що склад глікокон'югатів мембрани відображає походження, напрямок і ступінь диференціювання малігнізованих гемопоетичних і лімфоїдних клітин. Встановлено та систематизовано зміни лектинозв'язувальних детермінант мембрани злоякісних клітин для FAB-варіантів гострої мієлоїдної лейкемії (ГМЛ) та лімфоїдних неоплазій з клітин-попередників і зрілих лімфоцитів. Доведено діагностичне та прогностичне значення лектинового фенотипу у разі даних патологій. Показано можливість використання лектинового фенотипу для оцінки прогресування В-клітинної хронічної лімфоїдної лейкемії (ХЛЛ), виявлено кореляційний зв'язок між експресією вуглеводних компонентів та деяких CD-маркерів. Продемонстровано особливості лектинового фенотипу субстратних лімфоцитів за B- та T-клітинних (низького та високого ступеня злоякісності) та окремих варіантів (за класифікацією ВООЗ) негоджкінських лімфом (НГЛ) з лейкемізацією. Виявлено відмінності вуглеводних залишків мембрани у разі лімфоїдних лейкемій, зокрема ХЛЛ та волосистоклітинної лейкемії (ВКЛ), та лімфом з лейкемізацією. Встановлено, що лектиновий фенотип субстратних клітин з уражених лімфоїдних органів (селезінки та лімфовузлів) у разі лімфоїдних пухлин відповідає характеристиці неопластичних лімфоцитів периферичної крові, а у разі НГЛ відзначається вищим рівнем сіалізації. Розроблено методику використання лектинового фенотипу злоякісних клітин для окремих варіантів гематоонкологічних хвороб з метою їх діагностики та диференційної діагностики.

  Завантажити