Проаналізовано лінгвістичний статус неологізмів у неокласичному тексті, розглянутих як індентифікаційну харакеристику художньої мовотворчості поетів цього напрямку. У контексті лінгвостилістичної дискурсивності дослідження розглянуто аргументацію мовознавчих/літературознавчих підходів до мотивації неології у неокласичному тексті. Проаналізовано концептуально сформульовані неокласиками критерії неологізації художнього тексту та їх прагматичний потенціал. Лінгвістично об'єктивована зумовленість неокласичної неології "полем культури". Визначено мотивацію та специфічний характер творення та функціонування неокласичної неології, її вплив на розвиток української літературної мови. Завдяки проведеному інтерпретативно-функціональному аналізу доведено тезу про можливість ідентифікації неокласичної поезії за неологічною характерстикою. Проаналізовано близько 700-т неокласичних неологізмів у трьох вимірах, а саме: горизонтальному (сполучуваності), парадигмальному та вертикальному ("поле культури") контекстах. Визначено лексико-семантичний тип словотвору як домінантний для неокласиків. Проведено стилеметричний зіставний аналіз неологізмів за частиномовною, лінгвокреативною та іншими характеристиками. Проаналізовано функції та стилістичний потенціал реалізованих у новому слові культурних асоціацій неокласиків як ресурс і можливість семантичного розвитку українського слова.

  Завантажити