Досліджено особливості репрезентації фразеологічних одиниць (ФО) у художньо-словесному просторі В.Стефаника. Висвітлено динаміку поглядів на природу фразеологічних одиниць, їх конструктивні ознаки та класифікації, механізм функціонування ФО у художніх текстах. З'ясовано, що ФО у новелах письменника є маркерами індивідуального стилю автора, своєрідними концептами художньої картини світу В.Стефаника. Обгрунтовано методику концептуального аналізу художніх суперконцептів "людина", "земля", "дійсність", вербалізованих на фразеологічному рівні. Суть цих концептів відображається у складній, неоднорідній структурі. Установлено системні відношення між фразеологізмами у межах концептів, їх взаємопроникнення. Проаналізовано узуальні й оказіональні ФО в аспекті контекстуальної реалізації. Визначено стилістичний і прагматичний ефект семантичних і структурно-семантичних способів трансформацій ФО. Значну увагу приділено індивідуально-авторським утворенням ФО. Укладено словникові статті до словника фразеовживань В.Стефаника.

  Завантажити