Дисертація присвячена проблемі ліризації оповіді в російській прозі кінця XIX століття. Досліджується роль ліричного начала у взаємодії реалістичного та романтичного художнього вираження. Показано, що перебудова реалістичної поетики у бік посилення ліричної інтенсивності оповіді у кінці XIX століття відбулася перш за все в малих епічних жанрах. Розглядаються форми вираження авторської позиції у творах В.Гаршина, В.Короленка та А.Чехова. Відзначається, що ними було знайдено нове співвідношення суб'єктивного та об'єктивного начал і, відповідно, більш інтенсивне та економне використання експресивних стилістичних засобів, визначається специфіка їх ліризму.

  Завантажити