Вперше проведено системний аналіз художньо-естетичного дискурсу літоб'єднання ВАПЛІТЕ. Досліджено творчість ваплітян як цілісну динамічну систему в контексті мистецьких пошуків 1920-х років. Висвітлено філософські засади "азіатського ренесансу" та світоглядно-естетичну та стильову парадигми "романтики вітаїзму". У межах даних концепцій розкрито взаєморецепцію ваплітян як теоретичну базу формування літературної школи. Досліджено зміни, які відбувалися в літературі 20-х років XX ст., здійснено їх інтерпретацію як домінантних рис, що моделюють параметри нової художньої системи. Проаналізовано художню прозу письменників ВАПЛІТЕ як цілісний гетерогенний текст, що містить елементи історичного, філософського, ідеологічного, літературного та інших дискурсів. Визначено особливості деконструкції різних філософських і соціальних моделей буття в літературі "романтики вітаїзму" на прикладі творів М.Хвильового, О.Досвітнього, А.Любченка, В.Вражливого, І.Дніпровського. З'ясовано, що авторські художні моделі буття нерозривно пов'язані з національною та особистісною самоідентифікацією митця. Вперше цілісно проаналізовано формально-змістові особливості метатексту художньої прози ваплітян і визначено її жанрово-стильові тенденції. Розглянуто різні форми взаємодії словесної, зорово-пластичної та музично-звукової образності у структурі художньої сповіді прозаїків ВАПЛІТЕ, досліджено ігрові стратегії романістів-експериментаторів. Вперше на прикладі роману "Чотири шаблі" Ю.Яновського висвітлено питання міфологічної інфраструктури прози ваплітян, виокремлено й охарактеризовано художні модифікації "фаустівської" людини в романах і повістях 20-х років XX ст.

  Завантажити