Вивчено характер структурування метафізичного й естетичного у малій прозі В.Винниченка у контексті модерністських перетворень у літературному процесі кінця XIX - початку XX ст. На підставі аналізу оповідань письменника з'ясовано специфіку та новаторство його художнього мислення, простежено еволюцію відтворення картини світу та свідомості героя. Визначено основні напрями розвитку літературного стилю митця - від кризи метафізичної моделі культури до естетизації буття. Проведено дослідження західноєвропейських філософсько-естетичних концепцій З.Фрейда, Ф.Ніцше, М.Гайдеггера, Г.Маркузе та спроби В.Винниченка щодо переосмислення культури в аспекті "філософії життя" та доведено пріоритетність поняття метафізики в літературному стилі письменника, про що свідчить його переорієнтація на західноєвропейську модель модернізму.

  Завантажити