Дисертацію присвячено клініко-патогенетичному обгрунтуванню застосування транскраніального імпульсного електровпливу - методу мезодіенцефальної електромодуляції (МДМ) у медичній реабілітації хворих на початкові форми порушення мозкового кровообігу (ПФПМК) й ішемічну хворобу серця (ІХС). Отримано нові відомості щодо основних механізмів формування й особливостей перебігу хвороби у досліджуваного контингенту осіб. Вперше вивчено вплив МДМ-терапії на функціональний стан нервової, серцево-судинної, імунної систем, гормонального і біохімічного гомеостазу у хворих на ПФПМК та ІХС, доведено ефективність і перевагу цього методу порівняно з плацебо-ефектом та електросном. На підставі отриманих даних, безпосередніх і віддалених результатів розроблено диференційовані показання до використання МДМ-терапії.

  Завантажити