Розроблено теоретико-методологічні та прикладні засади відновлення механізмів саморегуляції біотичних зв'язків у лучних агробіоценозах, втрачених під впливом певної сукупності антропогенних і природних чинників, з метою підвищення їх продуктивності й охорони видового різноманіття, що зумовлюють стікість до водної ерозії та трофічних зв'язків всієї гірської екосистеми. Обгрунтовано систему біомеліоративних заходів, спрямованих на підвищення біотичної активності грунтів, реанімації деградованих гірськолучних і високогірно-полонинських угідь. Сформовано концепцію виробництва та використання біогенних добрив на базі місцевих ресурсів органіки та популяцій педобіонтів-редуцентів для їх переробки у біокомпости. Як вид біогенних добрив біокомпости насичені біофільними елементами та популяціями живої грунтової біоти, здатної до активної біодеструкції відмерлих решток у грунті, відповідно поліпшення трофічних умов у ньому. На цій базі розвинуто теорію замкнутого кругообігу біофільних елементів у агроекосистемі та показано можливість переходу на природозберігаючої системи ведення лучнопасовищного господарства та виробництва безпечної для здоров'я людини та конкурентоздатної продовольчої продукції.

  Завантажити