Дисертація присвячена вивченню мікрогліальних клітин мозку щурів, змін їх морфологічних характеристик та міграції протягом постнатального розвитку, порівнянню топографічного розподілу розгалуженої мікроглії в різних зонах зрілого мозку при використанні набору маркерів мікроглії та реакції мікроглії на ураження. Показано, що в процесі онтогенезу ліпокортин-1-позитивна (LC1+) амебоїдна мікроглія мігрує із субвентрикулярної зони в різні області мозку та диференціюється в розгалужену форму. Порівняльний аналіз показав, що морфологічні характеристики LC1+ розгалуженої мікроглії були подібними до фосфотирозин-позитивної (РТ+) та ізолектин-позитивної мікроглії, але LC1+ виявляє найбільшу кількість мікрогліальних клітин з найбільш повними морфологічними характеристиками мікроглії. В зрілому мозку густота мікрогліальних клітин була меншою, порівнюючи з астроцитами. Області зосередження мікроглії та астроцитів не співпадали. При глобальній короткочасній ішемії LC1+ активована мікроглія скупчувалась в CA1 області гіпокампу. Відповідь LC1+ та РТ+ активованої мікроглії спостерігалась в ядрах трійчастого нерву стовбура мозку після перерізки підочноямкового нерву. В перші дні після лазерного впливу на область сенсомоторної кори головного мозку LC1+ мікроглія реагує швидше і інтенсивніше в порівнянні з астроцитами. На основі одержаних результатів можна заключити, що LC1+ є найбільш адекватним маркером мікроглії в онтогенезі, зрілому мозку та при ураженнях різної етіології. Можливо, що LC1 приймає участь в зміні стану мікроглії, фосфорилюванні білків за тирозином і регенерації нейронів після ураження мозку.

  Завантажити