Вперше розглянуто українські дитячі ігри у контексті обряду переходу. Проаналізовано глобальні пласти давньої ритуально-міфологічної культури в народних іграх у вигляді численних ремінісценцій. Вперше зроблено спробу виявити ритуально-міфологічне підгрунття ігор у контексті проявів сакральності простору та часу, виділено сюжети та мотиви відповідних персонажів. На підставі визначення гри як міфологічного й обрядового навантаження запропоновано виділити три її переходові стадії - жебракування (сегрегацію), ігрове випробування (лімінальну стадію), одержання виграшу або зміна статусу гравця (агрегацію). Запропоновано розглядати статус гравців як лімінальний. Визначено персонажі, які відіграють медіативну функцію у грі, визначено їх обрядове значення. Розглянуто ініціаційну роль гри у контексті соціалізації й інкультурації у традиційному суспільстві. Запропоновано визначення дитячої гри як своєрідного ігрового "повсякденного обряду переходу".

  Завантажити