Досліджено розвиток української мови на Буковині в кінці XIX - на початку XX ст. у процесі її становлення як однієї з офіційних мов краю та впливу мовного середовища сусідніх держав. Проаналізовано українсько-німецькі, українсько-польські, українсько-румунські мовні зв'язки у контексті тогочасних суспільно-політичних умов функціонування української мови та її соціального статусу на землях Буковини, Галичини та Наддніпрянщини. Особливу увагу приділено дослідженню феномену галицько-буковинського койне та церковнослов'янської культурно-писемної традиції у західноукраїнському варіанті літературної мови кінця XIX - початку XX ст. Вперше в українському мовознавстві наведено характеристику явищ мовної інтерференції, типових для даного варіанта літературної мови, та проаналізовано відображення західноукраїнської лексичної та фразеологічної специфіки в українській лексикографії XX ст. Для окремих слів і зворотів, які з політичних причин було штучно вилучено з активного вжитку, запропоновано зняти їх обмежувальне маркування як діалектних і західних та ввести до складу сучасної української літературної мови.

  Завантажити