Проаналізовано закономірності розсіювання неполяризованого світла частинками, більшими за довжину хвилі та напівнескінченними середовищами, складеними частинками на основі комп'ютерного моделювання. Розроблено алгоритми та програмні засоби для розрахування оптичних властивостей частинок різної форми та порошкоподібних середовищ у наближенні геометричної оптики. Висвітлено основні механізми розсіювання, що формують оптичні властивості планетних реголітів, зокрема, тіньовий ефект, одно- та багаторазове розсіювання. Доведено сильне зворотне розсіювання, типове для поверхонь планет на основі моделювання тіньового ефекту. Визначено вплив форми частинок на відбивну здатність середовища. Відзначено схожість кутових залежностей елементів матриці розсіювання для деформованих кубів, сфер і сфероїдів, які грубо апроксимовані за допомогою плоских граней. Вивчено властивості розсіювання частинок, що наближаються до випадкової форми. Описано числову модель переносу випромінювання в щільному тривимірному порошкоподібному середовищі, одновимірну модель спектрального альбедо. Не виявлено зворотного розсіювання та від'ємної поляризації для середовищ, складених напівпрозорими частинками випадкової форми за умови нормального падіння світла. Виявлено властивості ізольованих сфер та кубів у випадку щільних середовищ під час консервативного розсіювання. Досліджено відкритий другий максимум поляризації на великих фазових кутах для середовищ, складених частинками випадкової форми.

  Завантажити