Установлено, що сульфат міді для ставковика озерного є сполукою сильно токсичною, а хлорид цинку та нітрат свинцю - помірно токсичними. На початкових етапах отруєння адаптація до умов токсичного середовища відбувається за рахунок змін у етології тварин. Майже одночасно з ними реєструються швидкі фізіологічні захисно-пристосувальні реакції. У подальшому починають переважати патологічні зрушення, що призводять до летальних наслідків. Визначено, що іони важких металів викликають у ставковика суттєві дегенеративно-некротичні зрушення. Установлено, що витримування його у воді з цими токсикантами призводить до відторгнення та злущення епітеліального шару деструкції підстилаючих його тканин, дегенерації сполучної тканини травної та статевої залоз, а потім і їх структурних елементів (ацинусів). Зроблено висновок, що компенсація негативних впливів токсикантів на ставковика досягається завдяки підвищенню на початкових етапах його отруєння ефективності засвоєння їжі та інтенсивності дихання. За незначної інтенсивності інвазії вплив паразитів майже непомітний, але середній її рівень, як і генеральне ураження суттєво пригнічують життєдіяльність організму.

  Завантажити