Розглянуто проблему жанрової моделі мотету у музичній практиці західноєвропейських і українських композиторів XII - XVIII ст. (Ф. де Т.Вікторія, Ф. Анеріо, К.Джезуальдо, Ф.Куперена, Д.Терраделаса, И.Йомедлі, Г.Шютца, І.С.Баха). Досліджено всі етапи формування жанротвірних питань розвитку жанру у аспектах: текстовому, ритмічному, інтервальному, фактурному. Проаналізовано жанрові ознаки мотету у сучасному хоровому мистецтві XX ст., а саме: у творах А.Веберна, І.Стравінського, Ф.Пуленка, А.Ушкарьова, А.Грінберга, Л.Дичко. Виявлено вокально-хорові складності під час виконання. Їх ступінь змінювався за етапами розвитку жанру. З'ясовано особливості національних шкіл. Вивчено проблему розробки виконавських рекомендацій. За результатами досліджень визначено, що у XX ст., зазнавши відомих модифікацій, збагачений новими гармоніями, формами, музичними засобами виразності, мотет відіграє важливу роль як жанровий різновид, а також відроджується у сучасному музичному мистецтві.

  Завантажити